БІЛА ТІНЬ

Modus vivendi втрачених міфів.

 

  Художник Петро Бевза,  сповідуючи принцип поліпарадигматичного дискурсу в  сучасному українському мистецтві, здійснює новий художній проект “Біла  тінь”. Даний проект є спробою знайти і утримати Modus vivendi – оптимальну рівновагу співіснування у собі, у суспільстві, в довкіллі. На думку автора, для цього необхідно активізувати сприйняття обєктивного смислового поля оточуючих нас речей, засобами мистецтва створити можливість пізнати світ за межею буденності.

  Художник піддає сумніву передвизначеність традиційного місця предметів, створених людиною, відкриваючи можливості нових інтерпретацій. Він використовує не сам предмет, а ніби його привид, своєрідний негатив. Позбавляючи предмет тілесності, митець переносить його у витворене ним середовище /простір співбуттєвості/ і легітимізує його нове, неповторне функціонально-змістовне звучання. Суміщення іншого єства предмета та його істинної функції з природніми формами не несе в собі ні протиставлень, ані гармонії, - це обєднання, де одне проходить крізь інше, створюючи своєрідний комунікативний коридор.

  Співставляючи здавалося б різновимірні речі, Бевза намагається перетворити їх на міру простору, певне вихідне значення уявних закономірностей і залежностей. Він зміщує точку відліку, пропонуючи глядачеві через досвід тимчасового спробувати торкнутися абсолюту, не навязуючи втім ні того, ні іншого. Позірна неартистичність обєктів митця примушує заду­матись про істинний сенс втрачених міфів.

Життєвий потік його образів реалізується у динамічній взаємодії сфери очікувань та гри семантичних контрастів у комунікативному полі співбуттєвості. Включеність у паралельні образні структури, їх накладання та взаєм­не означення, надає можливість особистісного відчуття архетипального виміру світу.

Розвиток ідеї вимагає від художника пошуку нових засобів її втілення, а нові засоби, у свою чергу, продукують нові смисли. Обєднання у проекті різноманітних мистецьких форм у єдине ціле, взаємозбагачує створені образи, надає їм поліфонічного звучання.

У експозиційному варіанті проект включає в себе 15 тематичних циклів, кожен з яких, за невеликим виключенням, має бути представлений живописом, фотографіями обєктів та дійств у довкіллі, відеофільмом, ескізами. Цикли “Перехід”, “Канал”, “Грабарка”, “Боже Борони”, “Білий Візок – Білий Боронний Літак”, “Німби - Гнізда” найбільш повно розкривають напрямки і здобутки творчих пошуків Бевзи. Окремі художні цикли передбачають створення виставкових обєктів, як правило, великих розмірів. За задумом, останні мають стати  домінантою експозиції.

Живопис традиційна форма творчості для Петра Бевзи. Саме в цій галузі йо­го творчі здобутки були відзначені премією міста Києва /199./, Почесним Призом Міжнародного Салону сучасного мистецтва у Ніці /Франція 1996р./ та званням "Художник року" на другому Міжнародному Артфестивалі у Киє­ві /1997 р./. У живописних творах , представлених у проекті, художник удосконалює авторську манеру, яку яскраво репрезентують його роботи минулих років: "Шлях'' /1994р./, "Сад вітру /1995р./, "Міст" /І996р./,пологія Арки” /І996р./, "Човен" /1997р./. Петро Бевза розвиває намічені раніше теми, шукаючи нові засоби для втілення своїх ідей. Особливість проекту полягає в тому, що глядач має змогу збагатити своє сприйняття окремого живописного образу, ознайо­мившись з його прототипами та іншими формами втілення.

  Мистецькі акції Петра Бевзи, здійснені у довкіллі,  мають багато спіль­ного з ленд-артом. А саме : обєкт мистецтва, реалізований у природньому середовищі, залишається в ньому. Його вплив грунтується на взаємодії з конкретним оточенням, яке складовою частиною включається в контекст твору.

Відмітною особливістю творчості Бевзи є вибір предмета дії. Художник працює не з самою природою, або її складовими, а із знаряддями праці, функціональним призначенням яких в дійсності є перетворення   природи /ландшафту/. Це кінна грабарка, борони, які зберігали свою форму і конструкцію на Україні протягом столітть і якими користуються і зараз, а також візок, зроблений сільським майстром у єдиному екземплярі для власно­го господарства. Всі предмети до художньої акції використовувались за своїм безпосереднім призначенням, вони зберігають "дух", "тепло" речей, що знаходяться у вжитку.

Фарбуючи предмети у білий колір, художник засвідчує символічну дію, яка має на меті нівелювати їх тілесність і проявити смислове поле, надати, метафоричного звучання їх архетипальному змісту. Білий предмет втрачає ілюзію матеріальності, означивши своєю присутністю простір, включений у нескінченний процес взаємоперетворень.

Характерною рисою мистецької   акції є розмитість часових кордонів переходу ужиткової речі в статус обєкта мистецтва і втрати цього стату­су, повернення до узвичаєної буденності. Дія, що відбувається з волі митця в конкретному місці і в конкретний час, спричиняє до подальших метаморфоз: предмет, що був підданий пере­творенню художником, узвичаєно використовується селянином, котрий тим самим продовжує артефакт. Образ предмета художник втілює у живописних циклах та серіях фотографій.

Іншим важливим засобом, який використовує Петро Бевза у створеннні художнього образу, є джерело світла /свічка, ліхтар/, штучно привнесене у природне середовище. Слід світла виконує в нього комунікативну функ­цію. Виступаючи знаком, напрямом руху, своєрідним мостом, що поєднує протилежності, метафорою нескінченної зміни констант, - воно завжди є носієм перетворюючої ідеї художника.

Глядач знайомиться з обєктами та дійствами, зробленими митцем у довкіллі, тільки через  фото та відео. Фотографія крім документального свідчення про хід створення обєкту, підготовки дійства і результат надає можливість спрямованого авторського відбору з метою утвердження артистичної ідеї, створює у глядача вра­ження одночасно присутності і відстороненості.

Для Петра Бевзи фотографія – це одна з мистецьких форм втілення і розвитку авторського замислу.    Перед кожною акцією художник робить фотоескізи, активно використовуючи переваги емульсійного шару. Накладання декількох відбитків реальності у фотоколажах створює можливість для пошуку нових смислів і нових образів. І, найголовніше, більшість творів на місцевості, зокрема, всі дійства із світлом, реа­лізовані з урахуванням фотографічних засобів побудови образу.

Автор зумисне не передбачає експозицію предметів, які були використані для мистецьких акцій у довкіллі. Для конкретного залу, музею чи галереї митець створює нові обєкти, котрі стають квінтесенцією попередніх пошуків, відкриваючи в кожному іншому просторі нові властивості. Їх смислове поле і образно-асоціативний ряд формуються у взаємодії із загальною експозицією, тому їх також можна класифікувати як обєкти на місцевості. Власне і сам проект як єдине ціле представляє мистецтво на місцевості, маючи на увазі його нерозривний звязок з особливостями України як  географічної, соціальної і духовної реальності.

 

 

 

Софія Іваненко.

Спільна праця художників Петра Бевзи і Олексія Литвиненка, арткритика Софії Іваненко та культуролога Володимира Горбатенка відома глядачам виставковим проектом ”Et caetera”, що здійснювався у 1996-97 роках.

Зараз митці спрямували свої зусилля на створення межової ситуації контакту імовірно відомого з невідомим з метою досягнення поліфонічності особистісних версій мистецького бачення світу.  Але у кожного з них свої напрямки творчого пошуку предмету перетворення та засобів втілення індивідуальної ідеї.

Новий  художній проект Петра Бевзи та Олексія Литвиненка “Modus vivendi” являє собою реалізації обєктів та дійств у довкіллі.

Підписи до ілюстрацій.

 

Петро Бевза

Біла Тінь. 1998 .Відеофільм.

 

Петро Бевза

Біла Тінь. Дія у довкіллі за участю Олексія Литвиненка, Володимира Горбатенка, Інни Бевзи, Сергія та Олі Горбатенків, Володі Бевзи. Липень 1998 року Федоренків Хутір у Варві, що на Чернігівщині. Грабарка, білило, мотузки, вогонь, світло, повітря. Фото.

 

Петро Бевза

Біла Тінь. 1998. Фото,  75 х 100

 

Петро Бевза

Біла Тінь.1998. Проект здійснення обєкта в галереї “Пектораль” у Києві, 8х32 метри

 

Петро Бевза

C’est реальність. 1998, п., о., акрил, 120 х 160

 

Петро Бевза

Синій перехід. 1998, п. о., 96 х 110

 

Петро Бевза

Брама. 1998, п. о., мішана техніка, 290 х 185