ПРОСТОРИ ТЯЖІННЯ

 

Кардинальна зміна естетичних та ідеологічних парадигм призвела до з'яви поняття "іншої" міфології, свідомого конструювання картин всесвіту, систем, метою яких є трансцендентне переосмислення взаємин Людини і Простору. Сьогодні актуальним є не лише освоєння простору як території, проникнення в глибини, устремління у висоти, але й освоєння різних видів енергій і створення віртуальних просторів. Глобалізація дає ілюзію розширення особистого простору людини, проте робить усе більш уразливими обшири, які прийнято називати довкіллям і вважати константою – тим, що дане нам від початку і ніколи, здавалося б, не зміниться. Уразливість констант – так можна визначити головну тему виставки.

Ми говоримо про людину і довкілля, бо, на наш погляд, саме динамічна пара людина–простір і є рушійною силою і процесу пізнання, і процесу створення, а значить – і процесу творення мистецтва. Ми говоримо про простір тому, що, власне, крапки, лінії в природі не існує. А є простір, що нескінченний у своїх проявах і спонукає людину до постійних метаморфоз. Живопис і скульптура, як традиційні види образотворчого мистецтва, в різні часи мали різні завдання і критерії оцінки.

З розвитком технологій необхідність фіксувати зображення простору втратила актуальність, одночасно зникла і безліч пов'язаних із нею критеріїв оцінки – опорних точок у визначенні "якості". Сьогодні художник не відображує і не змальовує предмет – він створює простори тяжіння. Бутя, як динамічне осердя свободи, дає можливість просторовим формам співпрацювати з художником настільки, наскільки він може з'єднатися з ними (ця можливість вільного перебування біля (або в центрі) чуттєвих підвалин речей, можливо, і є надзавданням художника).

Виставка українських і словацьких художників "Простори тяжіння" візуалізує одну з найбільш яскравих і цікавих тенденцій, які прослідковуються в сучасному мистецтві, – прагнення художників до роботи з темами і персонажами довкілля, наділеними якостями міфологічних героїв: сакральними, надприродними, магічними властивостями. Учасники проекту – представники мистецької школи, яка складалася в умовах зміни (на перший погляд, кардинальної) соціально заангажованого державною ідеологією мистецтва минулого (соцреалізму) на, по суті, таке ж соціально заангажоване ринком мистецтво contemporary.

Однак їм не властивий ні месіанський пафос, ні логоцентричний скепсис релятивізму. Відсутність соціально фіксованого статусу дає можливість знайти питоме «інше» в становленні свого образу як частини образу всеосяжного і, в результаті, знайти його у своєму творінні – осередді любові просторів тяжіння. Художники намагаються спів переживати і спів діяти з просторами, позначеними культурою як архетипи, просторами, вільними від соціального ангажементу.

Український філософ Сергій Кримський стверджував, що ключовим архетипом слов'янських народів є софійність (мудрість) буття – єдність творця, творіння і процесу творення. Саме це партнерство ми розглядаємо як со-творення просторів тяжіння.

 

Петро БЕВЗА