МЕТАМОРФОЗИ  МАТЕРІЇ

 

Бевза напрочуд послідовний художник.  Нові образи – результат постійного пошуку адекватного вираження ідеї творення простору спілкування, де художник і глядач – духовні сутності, котрі резонують один з одним. Але чи можливе взаєморозуміння насправді?

У циклі картин “Комунікативний коридор”, що символізують певний “міст між духом і духом”, Бевза ставить це запитання із дещо прямолінійним пафосом. Втілюючи ідею, художник прагне лаконізму форми. Енергетика кольору створює відчуття відкритості, щирості спілкування, активне проникнення твору мистецтва у духовний простір глядача.

Ми всі відчуваємо себе заложниками непередбачуваної дійсності, і єдиним нашим пристанищем є комунікативний простір, котрий об”єднує людей, ефемерне і реальне одночасно. Інтуїція художника чутливо реагує на духовний зміст часу. Бевза вирізняється серед інших мистців активним ставленням до реальності. Тяжіючи до трансформацій, він без ностальгічного жалю піднімається до нових рівнів розуміння себе і завдань мистецтва. Перехід – ключовий символ його образного ряду. Крізь ледь прочинені кимось двері, абсолютне світло перетікає до нашого звичного світу. Бевза придивляється до мінливих контражурів своїх попередників – і вони бували тих Аркадіях. Сяючими німбами стелиться світло, сакралізуючи їх, дерева, землю. У Бевзи навіть тіні – білі.

Але і живопис, і сам світогляд художника – від землі. Він невтомно романтизує цю субстанцію, що дає життя і зберігає сліди минулих втілень. Найперше, з нею асоціюються шари охристих, іржаво-бурих мас на його полотнах. Вони спонукають задуматись про архаїчний міф створення людини з глини і Божого духу. Крізь “культурний шар” земляних фарб  до нас линуть відблиски “іншого” простору. Можливо, того Божественного, образ якого є таким  збаналізованим, та все ж таким бажаним.

 

 

Вікторія  Бурлака